top of page
Wooden Hut

Тарасова Оксана Валеріївна
           
Практичний психолог

Основна функція психолога в дитячому садку:

супровід психічного розвитку дітей, відстеження дітей з проблемами у розвитку та своєчасна рання допомога дітям і батькам.

Основні напрямки роботи:

1. Психодіагностика
2. Консультування
3. Розвиваюча робота
4. Просвітницька робота
5. Методична робота

 Рекомендації батькам щодо розвитку пам’яті у дітей дошкільного віку.

     

Варто знати, що розвиток уміння користуватися пам’яттю залежить від того, як забезпечується управління цим процесом. Необхідно створювати умови, що прискорюють навчання, дають можливість краще засвоїти й зберегти в пам’яті знання. Адже від неповного використання уяви вміння пригадувати погіршується.

     Розвиток пам’яті насамперед залежить від зацікавленості дитини, тому варто це враховувати при підготовці та проведенні занять. Яскраві образи, цікаві нестандартні порівняння, зрозумілі дитині запам’ятовуються набагато ефективніше, ніж багаторазове повторення незрозумілих понять.

     Слабка пам’ять не існує сама по собі. Це є не що інше, як слабка увага, від відсутності інтересу до матеріалу, а тому спостережливість розпорошена, спрямована одночасно на кілька предметів. Вдосконалення пам’яті вимагає постійних тренувань.

      Регулярне звернення до пам’яті-уяви стає звичкою, створює умови для формування продуктивної пам’яті. Тренування не повинно бути ізольованим актом, штучним повторенням одного і того самого. Не треба надмірно лякати себе невдачами, вдосконаленню пам’яті дуже шкодить перенапруження, негативні емоції, пасивність і лінощі. Завдання крок за кроком повинні збільшуватись, а їх виконання свідчитиме про зростання тренувального ефекту.

      Шановні батьки, не варто забувати, що важливою умовою ефективного запам’ятовування є дотримання певних правил:

Запам’ятовувати треба в доброму настрої й на свіжу голову, коли ще не настала втома.

Під час запам’ятовування не треба чергувати матеріал, близький за формою і змістом.

Слід обробляти інформацію для запам’ятовування, порівнюючи різні дані, спираючись на асоціації, виділяючи опорні сигнали.

Потрібно творчо застосовувати ейдетичні прийоми, штучно наділяючи інформативний матеріал смисловими зв’язками, змістом, значенням, залучаючи різні види пам’яті.

Немає поганої пам’яті, а є невміння нею правильно користуватися.

Коли ваша дитина щось вивчає, налаштовуйте її на уявлення, а не на запам’ятовування.

Не порівнюйте здібності та успіхи вашої дитини з іншими, акцентуйте її увагу на досягненнях, а не на помилках.

Не примушуйте дитину щось зазубрювати, краще разом з нею пограйте з інформацією, використовуючи вправи «Школи ейдетики»

Ви дуже швидко помітите позитивні зміни. Підвищиться й самооцінка дитини, бо кожного дня її досягнення ставатимуть кращими порівняно з днем минулим.

Щоб процес адаптації не затягувався:

          Необхідно:

 

Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

Наблизити домашній режим до садкового;

Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка.

 

Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

 

Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;

Не залишати дитину на цілий день у групі;

Гуляти на майданчику після відвідування садка;

Давати із собою улюблені іграшки;

Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;

Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;

Зустрічати дитину з посмішкою;

Розповідати якомога більше позитивного про садок;

Підтримувати самостійність дитини вдома.

Прийняти дитину як особистість

Пам’ятка для батьків та вихователів

 

Пояснюйте дитині, чого від неї хочуть дорослі у доступній для неї формі.

Говоріть з нею щиро, відверто, роз’яснюйте ситуації. Не обманюйте дитину тільки тому, що вона ще мала, а відтак, не в змозі зрозуміти чогось.

Спілкуйтеся з дитиною рівним тоном, без принижень і образ, аби вона усвідомила свою цінність. Тон, вимоги чи заборони, має бути дружнім, характер — пояснювальним, а не примусовим.

Не забувайте, що дитина, як і кожна людина, має право на помилку.

Поважайте думку своєї дитини, зокрема й про вихователя.

Навчайте відповідальності за здійснені вчинки. Давайте дитині змогу зрозуміти скоєне, оцінити його наслідки.

Звертайте увагу не лише на вчинки дитини, а й на її мотиви. Дитина має набувати вчинкового досвіду і бачити негативні наслідки своїх неправильних дій.

Вислуховуйте пояснення дитини з приводу того, що трапилося, і намагайтеся зрозуміти її переживання, а вже потім оцінюйте її негативний вчинок: «я розумію, що по калюжах бігати навіть цікаво. Але в тебе три дні тому боліло горло, відтак…». Дитина має знати і відчувати, як її люблять і як за неї переживають. Не карайте дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори.

Навчіть дитину виражати свої почуття — протесту, незгоди, роздратування, злості, провини, сорому, горя, радості. Не виражені на зовні почуття агресії можуть завдати шкоди дитині і призвести до різних хворобливих проявів. Насампред до психосоматичних — біль у животі, прояви астми, запаморочення тощо. Тож навчіть дитину виражати почуття не через агресивні дії — «розламаю», «поб’ю», «розірву», а через слова — «я роздратований», «я протестую», «мені образливо» тощо.

Виховуйте вміння турбуватися про інших та сумлінне ставлення до праці, спрямуйте дитячу діяльність на доброчинність.

Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ»

       

Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст. 4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язковою складовою безперервної освіти в Україні.

Коли краще віддавати дитину в дитячий садок?

     Відповідь на це вічне питання криється не у віці. Готовність до садка — поняття багатопланове, а не просто набір років, навичок і умінь. Для успішної адаптації дитина повинна досягти певної стадії розвитку: фізичного, розумового і соціального. Більшість дітей вступають до дитячого садка чи ясел у віці від 1,5 до З років. Однак, з деяких причин буває, що дитина починає відвідувати садок у віці 5—5,5 років. У будь-якому віці — це різка зміна звичного способу життя, початок нового періоду. Далеко не всі діти легко сприймають цю зміну. Навіть для найспокійніших, урівноважених, здорових дітей період адаптації до нових умов викликає значні труднощі, не кажучи вже про більш слабких та непристосованих дітей. Якщо період адаптації затягнувся – звертайтесь до практичного психолога дитячого садочку.

Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка?

1.    На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт.

2.    Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

3.    Дитина розбірливо може виразити свої потреби словами.

4.    Малюк уже досить спритний, вміє самостійно їсти (і пережовувати!), миє руки й умивається, вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

5.    До кінця раннього віку в дитини з'являється прагнення до самостійності, її інтереси переміщаються від світу предметів до світу спілкування з дорослими.

 

Дитина переживає труднощі адаптаційного періоду, ступінь виразності яких пов'язують:

·         і з попередніми умовами виховання, під впливом яких формується поведінкова реакція;

·         і зі своєрідністю міжособистісних взаємин дорослих і дітей, з рівнем прихильності дитини до матері;

·         і з організацією навчально-виховного процесу в дошкільній установі, соціальними умовами;

·         і з індивідуальними особливостями: віковими, психологічними психофізіологічними, нейрофізіологічними, психогенетичними.

Прихід до дитячого садка — перший серйозний етап соціального життя дитини. До цього вона спілкувалася тільки з членами родини, сусідами або з тими, кого дорослі запрошували додому. Практика свідчить, що цілеспрямована підготовка дітей до дошкільного закладу допомагає попередити виникнення труднощів адаптації.

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць.виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

   · Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

   · Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

  · Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

 

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

 

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостіні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

 

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

ДОРОГОЮ ДО САДОЧКА

ВРАНЦІ БАТЬКИ ПОСПІШАЮТЬ НА РОБОТУ, А ДІТИ — НІ.

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він

розташований поруч з будинком) є чи малою проблемою.

      Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

      Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих?

     Беріть ініціативу у свої руки!

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (і калюжі (кучугури, ями тощо)».               Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

     Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються: навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

   Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо. Словесний поєдинок.

     За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

    Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.

Гіперактивна дитина. Добре чи погано?

 

Ви чули про таке захворювання, як синдром гіперактивності?
Так, цей синдром - таке ж захворювання, як вада серця або ниркова недостатність. І як ми не будемо сварити дитину за те, що вона страждає на якусь хворобу, так і у випадку із синдромом гіперактивності розуміємо, що малюк потребує особливої уваги та допомоги.
Але як же важко сприймати спокійно та любити дитину, яка через свою надмірну неуважність і рухливість погано вчиться, неспроможний дотримуватися встановлених правил поведінки та зовсім не звертає уваги на ваші зауваження!
Але тільки любов і турботливе виховання батьків, розуміння оточення можуть допомогти дитині впоратись із її проблемою.
Отже, перед нами - не мале чудовисько, на яке не знайдеш ради. Ця дитина страждає на синдром гіперактивності.
У чому виявляється таке захворювання?
Малюк не просто час від часу відволікається - це можна сказати про всіх. Гіперактивна дитина зовсім не спроможна зосередитись на чомусь одному. Її увага ні на чому не затримується. Вона дивиться у книжку, але не розуміє прочитаного. Про її думки можна сказати, що вони обганяють одна одну, і на жодній вона не зупиниться, щоб над нею замислитись. У такої дитини - не передбачувана поведінка. Вона то на вулицю вискочить, то когось хапає, то лізе на дерево... вона постійно у синцях та подряпинах. Її дії випереджають думки про наслідки, і тому часто є небезпечними.
Гіперактивна дитина - постійно збуджена. Вона просто не може сидіти спокійно. Навіть якщо буде дуже старатися, у неї все одно щось рухатиметься - ноги, ступні, руки або язик і губи.
Як же можуть допомогти батьки і педагоги?
Спробуйте якомога більше вивчити цю хворобу. Знаючи, які особливості поведінки пов’язані саме із синдромом гіперактивності, вам легше буде уникати несправедливих звинувачень. А ще, розуміючи, чим викликані проблеми навчання і виховання, ви зможете добирати ефективні способи їх подолання.
Наприклад, дитині потрібно постійно рухатись - дайте їй таке завдання, ну хоча б перемотувати клубочок із різнокольорових ниток, або розв’язувати вузлики на мотузці - це на деякий час заспокоїть її, вона не буде відволікати інших.
Малюку легше буде навчитися контролювати свої вчинки, якщо встановити для нього суворий режим із чітким розпорядком дня. І ефективним буде введення сімейних правил - що дозволено, а що ні.
Також дуже важливо прийняти дитину об’єктивно, розуміючи її стан, і допомогти їй самій змінити уявлення про себе. Знаєте, ці діти, як правило, впевнені, що вони “бридкі, дурні й погані”. Вони ж багато чого погано почули про себе від ровесників, учителів, а деколи й від батьків.
Отже, хоча покарань ніхто не відміняє, непогано було б знаходити нагоду похвалити свою дитину. Адже щоб зробити щось правильно і добре, гіперактивній дитині потрібно набагато більше зусиль, ніж решті.
За можливістю відвідайте невролога або нервопатолога.

Рекомендації батькам:

§ У СВОЇХ ВЗАЄМИНАХ З ДІТЬМИ ПІДТРИМУЙТЕ ПОЗИТИВНУ УСТАНОВКУ. ХВАЛІТЬ ЇЇ ЩОРАЗУ, КОЛИ ВОНА НА ЦЕ ЗАСЛУЖИЛА, ПОМІЧАЙТЕ УСПІХИ. ЦЕ ДОПОМАГАЄ ЗАКРІПИТИ ВПЕВНЕНІСТЬ ДИТИНИ У СВОЇХ СИЛАХ.
§ РОЗМОВЛЯЙТЕ З ДИТИНОЮ СТРИМАНО, СПОКІЙНО, М’ЯКО, АЛЕ ВПЕВНЕНО. НАМАГАЙТЕСЯ ДИТИНІ ПОЯСНИТИ ЗРОЗУМІЛОЮ ДЛЯ НИХ МОВОЮ, ЧОМУ ЦЕ ПОВИННО БУТИ САМЕ ТАК, ЧОМУ ЦЕ МАЄ БУТИ ЗРОБЛЕНО САМЕ ТАК, ЧОМУ ЦЕ НЕ МОЖНА РОБИТИ…
§ ПРИ КАПРИЗУВАННІ ТА МАНІПУЛЯЦІЯХ З БОКУ ДИТИНИ ОСТАННЄ СЛОВО ЗАЖДИ МАЄ ЗАЛИШАТИСЯ ЗА ВАМИ, АЛЕ НЕ З ПОЗИЦІЇ СИЛИ, А З ПОЗИЦІЇ РОЗ’ЯСНЕННЯ. ПРЕД’ЯВЛЯЙТЕ ДО ДИТИНИ АДЕКВАТНІ, ЗРОЗУМІЛІ АЛЕ ЧІТКІ ВИМОГИ, І ТЕ, ЩО НЕ МОЖНА СЬОГОДНІ, НЕ МОЖНА І ЗАВТРА, А НЕ ВІДПОВІДНО ВІД ВАШОГО НАСТРОЮ.
§ ДАВАЙТЕ ДІТЯМ ТІЛЬКИ ОДНЕ ЗАВДАННЯ НА ПЕВНИЙ ВІДРІЗОК ЧАСУ, ЩОБ ВОНА ЙОГО ЗРОЗУМІЛА І МАЛА ЧАС І ЗМОГУ ЙОГО ЗАВЕРШИТИ.
§ ДЛЯ ПІДКРІПЛЕННЯ УСНИХ ІНСТРУКЦІЙ ВИКОРИСТОВУЙТЕ ЗОРОВУ СТИМУЛЯЦІЮ.
§ ЗАОХОЧУЙТЕ ДИТИНУ ДО ВСІХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ КОНЦЕНТРАЦІЇ УВАГИ (НАПРИКЛАД, РОБОТ З КУБИКАМИ, ПАЗЛАМИ, РОЗФАРБОВУВАННЯ, ЧИТАННЯ ТОЩО).
§ ОБМЕЖУЙТЕ ПЕРЕГЛЯД МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИХ ФІЛЬМІВ ТА ФІЛЬМІВ З СИЛЬНИМ ЕМОЦІЙНИМ НАВАНТАЖЕННЯМ (БІГ, МЕТУШНЯ, СТРІЛЯНИНА, АГРЕСІЯ ТА НАСИЛЬСТВО ОДНОГО ГЕРОЯ НАД ІНШИМ, БІЙКИ, КРОВ…).
§ ПЕРЕД СНОМ УНИКАЙТЕ ГАЛАСЛИВИХ ІГОР, ШУМУ, ПЕРЕГЛЯДУ ТЕЛЕВІЗОРА. ІГРИ І ЗАНЯТТЯ МАЮТЬ БУТИ СПОКІЙНИМИ, ПРИЄМНИМИ, ДОБРОЗИЧЛИВИМИ.
§ ПІДТРИМУЙТЕ ВДОМА ЧІТКИЙ РЕЖИМ ДНЯ: ЧАС ПРИЙОМУ ЇЖІ, ІГРИ, ПРОГУЛЯНКИ, СОН ЩОДНЯ МАЄ ВІДПОВІДАТИ ЦЬОМУ РЕЖИМУ.
§ УНИКАЙТЕ СКУПЧЕННЯ ЛЮДЕЙ. ПЕРЕБУВАННЯ У ВЕЛИКИХ МАГАЗИНАХ, НА РИНКАХ, РЕСТОРАНАХ, РОДИННИХ СВЯТ З ВЕЛИКОЮ КІЛЬКІСТЮ ЛЮДЕЙ ДИТИНА ТАКОГО ТИПУ ПЕРЕЖИВАЄ ДУЖЕ СКЛАДНО І У НЕЇ МОЖУТЬ ПРОЯВЛЯТИСЯ РІЗНІ НЕАДЕКВАТНІ РЕАКЦІЇ.
§ ПІД ЧАС ІГОР ОБМЕЖУЙТЕ ДИТИНУ ЛИШЕ ОДНИМ ПАРТНЕРОМ. УНИКАЙТЕ НЕСПОКІЙНИХ, ГАЛАСЛИВИХ ДРУЗІВ.

 

АГРЕСИВНІ ДІТИ 

Агресивна поведінка — одне з найпоширеніших порушень серед дітей дошкільного віку, оскільки це найшвидший і найефективніший епос досягнення мети.

Правила взаємодії з агресивними дітьми

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покараннях дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитини.

5. Навчати прийнятним способам виразу гніву.

6. Надавати дитині можливість проявляти гнів безпосередньо після фруструючої події.

7. Навчати розпізнавати власний емоційний стан і стан людей.

8. Розвивати здібність до емпатії.

9. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

10. Відпрацьовувати навички реагування в конфліктних ситуаціях.

11. Учити брати відповідальність на себе.

 

ПРАВИЛА ВЗАЄМОДІЇ З ТРИВОЖНИМИ ДІТЬМИ:

 

1. Уникайте змагань і будь-яких видів робіт, що вимагають швидкості.

2. Не порівнюйте дитину з іншими.

3. Частіше використовуйте тілесний контакт (обнімайте), релаксацію.

4. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала, за що.

5. Частіше звертайтеся до дитини на ім'я.

6. Демонструйте зразки упевненої поведінки, будьте у всьому прикладом для дитини.

7. Не пред'являйте до дитини завищених вимог.

8. Будьте послідовні у вихованні дитини.

9. Робіть дитині якомога менше зауважень.

10. Використовуйте покарання лише в крайніх випадках.

11. Не принижуйте дитину, караючи її.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ'ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ:

1. Фон спілкування з дитиною повинен бути спокійним і доброзичли­вим.

2. Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки дитини, а щодо її особистості такі оцінки взагалі неприпустимі.

3. Головний козир дорослих — це терпіння і тактовність.

4. Необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність.

5. У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось з проханням, ніддати що-небудь (гроші — продав­цю, телеграму — телеграфісту тощо). На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов'язкова.

 

                                            РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ НЕСПОКІЙНОЇ ДИТИНИ

- Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

- Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

- Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти. Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття.

- Не треба по­турати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїть­ся, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

                                                РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ КОНФЛІКТНОЇ ДИТИНИ

1. Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Тре­ба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

4. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

 Для батьків майбутніх першокласників

про Нову українську школу

 

Шановні батьки!

Міністерство освіти та науки України видало посібник

Для батьків першокласників про Нову українську школу

З цього посібника ви дізнаєтесь про:

  • Що таке НУШ?

  • Як навчатимуть дітей в НУШ?

  • Яких компетентностей набуватимуть учні НУШ

  • Як оцінюватимуть школярів?

  • Що таке інтегровані уроки?

  • Інклюзивне навчання

  • Нове освітнє середовище

  • Який це новий учитель

  • Що таке педагогіка партнерства?

Завантажити посібник можна за посиланням https://mon.gov.ua/storage/app/media/nova-ukrainska-shkola/BROSHURE-NEW-SCHOOL_PRESS_WITH-LOGOS.pdf

ЩО ТАКЕ НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА?

Нова українська школа – це назва реформи загальної середньої освіти, яку зараз реалізовує Міністерство освіти і науки спільно з сотнями вчителів і управлінців з освіти по всій Україні. Нова українська школа – це освіта нових сенсів, дитиноцентризму і поваги до кожної людини. НУШ – це цікава, практикоорієнтована, безпечна і дружня до дитини школа. А для батьків вона – відкрита, чесна і націлена на співпрацю.

Робота, побут і батьківство. Як поєднати в умовах карантину?

Із введенням карантину в нашій країні та і по всьому світу перед більшістю сімей постало питання: як поєднати роботу, побут та батьківство і не вичерпати усі свої внутрішні ресурси?

Домовтеся зі своїм “внутрішнім перфекціоністом”
Багатозадачність, постійна концентрація посилює навантаження на наш мозок і нервову систему. Що робити?
- Пишіть списки справ. Не тримайте усе в голові
- Дозволяйте собі відхилятися від плану
- Якщо відчуваєте, що перенавантажені, викресліть зі списку завдань те, що не є життєво важливим. Запитайте себе “а що станеться, якщо я цього не зроблю?”. І пам’ятайте, не потрібно усі справи виконувати самостійно.
- Постарайтеся не звинувачувати і не злитися на себе, якщо щось не виходить або виходить не так, як хотілося б.

Розділяємо і володарюємо”
Коли потрібно одночасно вирішувати і побутові і робочі ситуації можна зіткнутися із неможливістю щось контролювати або довести до кінця.
Що робити?
- Розбивайте великі задачі на декілька етапів
- Не забувайте себе похвалити - “Яка/який я молодець!”. Коли ми задоволені результатом, то гормон дофамін допомагає нам відновити сили, ми відчуваємо приплив енергії.
- Дякуйте дитині за те, що вона спокійно спала, допомагала, робила завдання, грала. Діти дуже чуйно на це реагують, повірте.
- Включіть до списку важливих справ те, що приносить задоволення і починайте з цього.

Скажемо “НІ” вигоранню
- Робіть 5-10-хвилинні паузи - без думок про те “що мені ще потрібно зробити”, без телефону, соцмереж, новин
- Напишіть список того, що приносить задоволення і є ресурсом. Не забувайте приділяти цьому час
- Споживайте новини дозовано, мінімізуйте інформаційний шум
- Якщо відчуваєте перенапруження - сядьте зручно і дихайте - спостерігайте за своїм диханням
- Навчайте дитину поважати особистий простір і піклуватися про себе. Поясніть, що Вам потрібен час для себе
- Знайдіть спільні заняття, які будуть приносити задоволення та користь вам, і вашим дітям: кіно, мультфільми, настільні та активні ігри, малювання, рукоділля, зарядка, танці. Можна також залучати дітей до спільного приготування їжі, наприклад разом зробити піццу, спекти печиво, тощо
- Не забувайте про повноцінний сон та харчування.

                                                Бережіть себе та своїх рідних, залишайтесь вдома
                                                                            і будьте здорові !

photo1630245461 (1)_edited_edited.jpg

Графік консультацій:

понеділок 15.00 – 17.00

четвер 15.00 – 17.00

Коли потрібно звертатися до психолога?

Якщо проблема не розв’язується тривалий час.

Якщо Ви знаєте, як розв’язати проблему, але Вам все-таки потрібна допомога.

Якщо Вас щось тривожить у дитячій поведінці,

але Ви не можете зрозуміти причину.

Якщо Вам здається, що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Швидше за все, Вам це здається. Але краще розставити всі крапки над І і не мучити дитину порівнянням з іншими дітьми.

Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відбивається на дитині.

Практика показує, що нерозуміння батьками ролі психолога в дитячому саду призводить до уникнення і відмови від зустрічей з ним.

Хочеться відразу роз’яснити ситуацію:
психолог і психіатр, (з яким часто нас порівнюють) мають суттєві відмінності в роді діяльності.


Психіатр – лікар, що займається відхиленнями (порушеннями) в психічній сфері людини. Він може поставити діагноз, призначити, при необхідності, медикаментозне лікування, дати направлення в спеціалізований садок.


Психолог (дитячий) – педагог, який займається з дітьми, які не мають відхилень у психічній сфері. Він не ставить діагноз, а може зробити умовно-варіативний прогноз на майбутнє. При необхідності може запропонувати пройти консультацію у спеціалістів: психіатра, невролога, логопеда.


Основним методом роботи психолога є – спостереження за розвитком дитини на всіх вікових етапах, відстеження динаміки розвитку пізнавальної, емоційно-вольової, особистісної сфер дитини. При необхідності, психолог проводить індивідуальні чи групові заняття з дітьми, що мають розвиваючу спрямованість. Всі заняття проходять в ігровому ключі, часто в роботі використовуються казки, рухливі ігри, психогімнастичні етюди, елементи арттерапії (творча діяльність). Діти зазвичай з великою охотою відвідують такі заняття.
На жаль, вирішити психологічні проблеми дітей тільки в умовах дитячого садка, на заняттях з психологом неможливо.
Без взаємодії з батьками дитини така робота буде носити поверхневий характер, і та позитивна динаміка, яка з’явиться у розвитку дитини, дуже скоро зійде нанівець. Тому, в першу чергу, бажання батьків взаємодіяти з психологом, допомогти дитині подолати проблемні моменти, є найважливішим фактором на шляху змін на краще.

Тільки спільна плідна робота дасть позитивний результат.
Як відомо, краще не чекати проблеми, а зробити все, щоб її уникнути. Тому взаємодію з психологом краще починати з самого раннього віку.
Починаючи з ясельного віку кожна дитина потрапляє під пильну увагу педагога-психолога, який супроводжує процес адаптації дитини до дитячого садку. Перебуваючи в групі, психолог виділяє дітей зі складною адаптацією, спостерігає за особливостями його нервово-психічного розвитку, всіляко підтримує його, проводить розвиваючі і психопрофілактичні заняття з групою дітей, зазвичай у вигляді рухливих ігор, пальчикової гімнастики, логоритмічної гімнастики.


Батькам, які оформляють дитину в дитячий садок, ми рекомендуємо пройти індивідуальну консультацію з психологом, з метою отримати максимально повну інформацію про особливості характеру дитини, познайомити батьків з розпорядком дня в дитячому саду


Бесіда, спостереження, анкетування – методи, які допоможуть психологу на консультації краще зрозуміти і спрогнозувати варіанти розвитку дитини, підібрати оптимальні умови для розкриття його інтелектуальних особливостей. Батькам буде корисно навчитися дивитися з боку на свою дитину і підібрати оптимальну стратегію її виховання, що опирається на безумовну любов і довіру.

Тест "Чи можете Ви?"

А - можу

Б - можу, але не завжди так роблю

В - не можу.

1.У будь-яку хвилину залишити всі свої справи і зайнятися дитиною.

2. Радитися з дитиною, незважаючи на її вік.

3. Зізнатися дитині в помилці, допущеній стосовно неї.

4. У разі своєї неправоти вибачитися перед дитиною.

5. Володіти собою і зберігати спокій, навіть якщо вчинок дитини вивів вас зі стану рівноваги.

6. Поставити себе на місце дитини.

7. Повірити хоча б на хвилину, що Ви - добра фея.

8. Розповісти дитині повчальну історію зі свого дитинства, яка показує Вас у не зовсім вигідному світлі.

9. Завжди утримуватися від слів, які можуть ранити дитину.

10.Пообіцяти дитині виконати її бажання за умови гарної поведінки.

11.Виділити дитині один день, коли вона зможе робити все, що забажає, і поводитися, як захоче.

12.Не реагувати, якщо Ваша дитина незаслужено вдарила чи образила іншу дитину.

13.Не звертати уваги на дитячі сльози та прохання, якщо Ви впевнені, що це каприз, швидкоплинна примха.

Полічіть бали:

"А" - 3 бали;

"Б" - 2 бали;

"В"-1 бал.

 

Якщо ви набрали:

 

39-30 балів: Ваша дитина - найбільший скарб у Вашому житті. Ви намагаєтеся не лише зрозуміти, але й пізнати її, ставитеся до неї з пова­гою, притримуєтеся найпрогресивніших методів виховання. Ви на пра­вильному шляху і можете розраховувати на гарні результати.

 

30-16 балів: піклування про дитину для Вас найголовніше. Ви має­те здібності вихователя, але на практиці не завжди послідовно і ціле­спрямовано їх використовуєте. Інколи Ви занадто суворі або занадто прямі, крім того, маєте схильність до компромісів, що послаблює ви­ховний ефект. Вам потрібно серйозно подумати над своїм підходом до виховання дитини.

 

Менше 16 балів: у Вас серйозні проблеми у вихованні дитини. Вам не вистачає або знань, або бажання і прагнення виховувати дитину твор­чою особистістю, а можливо, і одного, і другого. Ми радимо Вам звер­нутися за допомогою до спеціалістів-педагогів та психологів, ознайо­митися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дуже складний та відповідальний процес. Ось чому виконання батьківського обов'язку приносить людині найбільше моральне задоволення

Як на випадки «замінування» мають реагувати батьки та

як обговорювати цю ситуацію з дітьми?

       Страх і стрес у подібному випадку – нормальна реакція, і батьки мають пояснити дітям, що ці відчуття не мають викликати сорому. Така реакція необхідна людині, щоб мобілізувати всі сили організму для реагування на події. Чим менше дитина боятиметься самого відчуття страху, тим спокійніше вона поводитиметься.

    Далі, необхідно проговорити та чітко дати зрозуміти дітям, що в дитячому садку, коли це відбувається, завжди присутній дорослий. Тобто діти мають чітко розуміти, що є вихователь і він головний. У ситуації, коли незрозуміло, що робити, треба просто уважно слухати дорослого і виконувати все, що він каже.

       Батькам варто пояснити дітям, що до евакуації  можна ставитися, як до тренування, але треба чітко виконати всі вимоги дорослих. Потрібно закцентувати увагу дитини на тому, що більшість таких повідомлень – це, можливо, чиїсь злі жарти, але подібна поведінка – це реальне порушення закону, за що передбачена сувора відповідальність для жартівника.

     Нагадаємо, за повідомлення про фейкове мінування передбачено відповідальність у вигляді різного строку позбавлення волі. За подібні вчинки дітей до адміністративної відповідальності буде притягнуто їхніх батьків (їм доведеться сплатити штраф). Водночас за реальне мінування будівлі передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років. А якщо такі дії призвели до тяжких наслідків або вчинено вдруге – загрожує від 4 до 8 років ув’язнення.

bottom of page